«Ще одна молитва» Яна Твардовського у «КАБІНЕТІ»

16 червня, 2009

«Люди не відходять назавше. Ті, що відійшли, прекрасно знають, що ми до них приходимо, відвідуємо їх, шукаємо з ними контакту. Два світи, живих і мертвих, взаємно перетинаються і впливають один на одного. Думаю, що ті, хто відійшов, навіть більше присутні. Вони також шукають із нами контакту. Хоча б тоді, коли приходять до нас у снах, коли хочуть нам щось передати. І це дуже оптимістично» – такими словами пані Діана Клочко розпочала презентацію-читання нової збірки Яна Твардовського «Ще одна молитва», яка відбулася 10 червня у літературній кав’ярні «КАБІНЕТ».

Серед учасників зустрічі були:

• Діана Клочко – шеф-редактор видавництва «Грані-Т»;
• Богдана Матіяш – літературний редактор книги;
• О. Борис Ґудзяк – ректор Українського Католицького університету;
• Віктор Неборак – поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст;
• Ярина Сенчишин – поет, перекладач;
• Юрій Кучерявий – поет, модератор творчих зустрічей у літературній кав’ярні «КАБІНЕТ».

Кожен учасник зустрічі читав поезії та фрагменти прозових творів з книги «Ще одна молитва», розповідав про свої враження від книги, згадував про Яна Твардовського, про те, яким він був, та що його надихало до творчості.

Богдана Матіяш розповідала про о. Яна: «Він не хотів навертати – але навертав, не хотів вчити – однак учив. Завойовував симпатію читачів усіх поколінь. Йому вдалося подолати межі віку своїх читачів, межі власної країни і Римо-Католицької Церкви…», читала його вірші:

«Прийшов ослик із Вербної Неділі

тицьнув мене носом

питав очима

Ослику, – говорю, – дай мені лапу

щоб ми від радості удвох ридали

Ослик каже: – Христос натовп навколо

Під копитцями в мене гілки вербові

Ослику, – говорю, – не знаю, що далі

бо мені твої сльози печуть у горлі

Священик і ослик стають на коліна

верба на сонці золотіє як очі

потім замовкнуть

вуха прищулять

як два ослики Великодньої ночі»

Закінчився вечір читанням прозового фрагменту:

«Я сам уже старенький дідусь, у плісняві й порохняві, вже не виходжу у світ, як старий автобус у депо. Поза конкуренцією. Часто чую турботливі запитання: «Як ви, отче, почуваєтеся?» Тоді відповідаю: «Кажуть, що добре» або «Почуваюся краще, ніж завтра». Одна знайома сказала мені недавно: Я така рада, що вас, отче, бачу! Питаю: А це чому? Бо думала, що ви вже давно померли!»

Глибокий ліризм збірки «Ще одна молитва» вплинув і на атмосферу зустрічі, змусивши присутніх замислитися над поняттями життя і смерті, світла і темряви, добра і зла, а тихі, лагідні, світлі поезії о. Яна ще довго відлунюватимуться у серцях тих, хто занурився у багатий світ його поезії...

У нашій фотогалереї ви зможете переглянути фотографії із зустрічі.