Лапікури Валерій та Наталія

Лапікура Валерій

Народився 09.09.1943 в селі Кутузовка Омської області РФ. Освіта вища – Київський державний Університет, російська філологія. З 1965-го року – журналіст, редактор, кореспондент, коментатор Держтелерадіо УРСР. Сценарії та ведення програм для молоді та юнацтва. Відзначений премією Союзу журналістів УРСР «Золоте перо» та Республіканською премією імені Я. Галана (1989 р.). З 1992-го – політичний
оглядач – ведучий програм Національної телекомпанії України. Сценарії та ведення (у співавторстві з Наталею Лапікурою) першого на українському телебаченні політичного шоу «Акценти», сценарії та режисура документальних телесеріалів «Югославія. Мертвий сезон», «Кримські вітри» (1994–1995 рр.) та «Політика. Час місцевий» (1998 р.). Заслужений журналіст України – з 1996 року. З 2003-го року – на творчій роботі.

Кулик (в літературі – Лапікура) Наталя

Народилася 17.03.1951 в м. Києві. Освіта – вища технічна: Київський інститут інженерів цивільної авіації та вища економічна: Національна Академія управління. З 1976 р. почала писати гуморески, котрі друкувалися в газеті «Сільські вісті» та журналі «Перець». Згодом ці гуморески об’єдналися в збірник «Як розібрати літак», що вийшов у видавництві «Молодь». З 1998 р. – редактор дитячої редакції Держтелерадіо УРСР. Працювала над телепередачами «На добраніч, діти!» та «Мультфільм на замовлення». З 1992-го року разом із чоловіком Лапікурою Валерієм Павловичем – коментатор редакції політичних програм: політичного шоу «Акценти», документальних телесеріалів «Югославія. Мертвий сезон», «Кримські вітри» (1994–1995 рр.) та «Політика. Час місцевий» (1998р.). З 2003-го року – на творчій роботі.

Основні твори:

Детективний серіал «Інспектор і кава» (2004–2006 рр.);

Фентезі «Хазарська балада» (2001 р.);

Народний детектив «Ще не вмерла…» (2004 р.);

Журнальний варіант дитячого фентезі «Чарівна брама».

Почуто від автора:

Валерій: – Доросла література – спосіб творчого самовираження.

Дитяча – незаперечний авторитет у онуків.

Наталя: – Доросла література – можливість передати іншим величезний пласт інформації, зібраний за все життя.

Дитяча література – можливість показати онукам, де ті граблі, на які не варто наступати, бо їхня бабуся на них гулі вже набила.