Літературний редактор

Гуцульщина, 28 грудня 1968 року

«Не нашкодь!»

Про себе

По дорозі в перший клас до мене навідалися вірші – і як тільки навчився писати, почав їх «ловити» на папір. Уже тоді був ду-у-уже серйозним і ду-у-уже дорослим письменником – а тому не мав іншої ради, як стати «деґенератом». Щоправда, представником не старої, а таки ж щонайсправжнісінької «Нової деґенерації». Завдяки цьому написав збірки поезії «Депресивний синдром», «Отруєння голосом», «Повернення в Ґалапаґос», «Часниковий сік», «Писати мисліте», «Неможливості мови» і ще цілу полицю серйозних і дорослих книжок, найсвіжіша з яких ще пишеться – і я дуже сподіваюся, що вона не буде останньою.

Але коли подорослішав і трохи порозумнішав – то не мав іншої ради, як написати «Зайчикову книжечку». Бо коли ти занадто серйозний і занадто дорослий – то до тебе неодмінно прийде або білочка, або зайчик. Якщо зайчик – то це набагато краще :)

Про книжки

А що таке книжки для філолога? Це спосіб життя – і його ж мета.

Про мрії 

О! Їх дуже багато! І я волію їх передчасно не розголошувати, щоб не сполохати. Бо ж раптом образяться – і не захочуть реалізовуватися. Тоді буде кепсько… А так я волію їх одну по одній обмислювати – а тоді разом із друзями в «Гранях-Т» утілювати в гарні й добрі книжки.

Тож стежте за нашими новинками – і ви побачите, як реалізовуються мрії :)

Про «Грані-Т» 

У «Грані-Т» мене привела… Чакалка.

Ні, правда – саме Чакалка!

Одного разу я зайшов в офіс зовсім ще молодюсінького тоді видавництва – і між іншим показав перший розділ задуманого твору, який ще не мав назви. Може, я його б іще років десять писав – так, як пишу один дуже серйозний і дорослий роман, – але у видавництві, прочитавши отой перший розділ, запропонували мені… угоду-замовлення! Ну, то я вже не мав іншої ради, як покинути все й прописувати той текст, із якого відтак сталася повість «Стефа і її Чакалка».

Написав, віддав, чекаю. Аж тут телефонують із видавництва і пропонують мені… посаду літературного редактора. Не через Чакалку, звісно – просто зі мною вже трохи познайомилися і переконалися, що я надаюся до такої роботи, – але ж привела саме Чакалка…

І що я вам скажу – це було те, про що я мріяв з дитинства. Бо справді – яка може бути ідеальніша робота для фахового філолога, та ще й письменника, якому все цікавіше працювати для дітей? Я вже не кажу про те, як утомило те кляте журналістське чи держслужбівське заробітчанство, яким я займався доти; як хотілося, нарешті, робити щось по-справжньому добре і по-справжньому потрібне…

…Одне слово, відтоді минуло вже п’ять років – і я жодного разу не пошкодував про те, що «огранився». Навпаки: «Грані-Т» допомогли мені «розкритися» і як дитячому письменнику, і як перекладачу, і як редактору. Й відтоді кожна «гранівська» книжка – це і моя відповідальність. Так що робота роботою – а це насправді набагато більше, ніж робота :)

about/staffabout/staff/2462