Сьогоднішня мандрівка присвячена дерев’яним церквам, які ховаються далеко за горами серед лісів Гуцульщини.

Вони могли б бути своєрідним символом нашої землі і нашого народу, розпізнавальним знаком на мапі світу. Жодна інша християнська країна не мала і не має такої кількості і такого розмаїття дерев’яних храмів. Попри страшенні втрати впродовж ХХ сторіччя, їх ще й сьогодні налічується понад 2500.

У чому ж полягає чудо досконалості українських дерев’яних церков? Їх визначальна ознака є водночас найважливішою ознакою архітектури взагалі: це майже ідеальне поєднання конструкції, функції і краси. А загалом, коли приходиш до дерев’яної церкви, то найменше піддаєш побачене аналізу. Насамперед присутнє захоплення, зачарування, відчуття якоїсь глибинної спорідненості зі старовинною спорудою, стан внутрішньої гармонії, співзвучний зі спокоєм мовчазних зрубів, уявлення відкриття, майже присутності предків, голоси яких, здається, от-от залунають молитовним співом зі старезних тесаних стін. Мабуть, немає кращої машини часу, що так легко переносить вас у минуле, як дерев’яні церкви. Тож сьогодні машина часу віднесе нас у край гуцулів.

Ця група карпатських українців виявилась не тільки найбільш екзотичною, а й найбільш незнищенною,не підвладною нівеляцій ним процесам. Гуцули донині зберегли народні пісні, обряди, традиції, зберегли народний одяг як свою святкову ношу, не втратили багатьох своїх ремесел, хоча ті й набули більш комерційного характеру. Що гуцули втратили найбільше, так це – архітектуру, її традиційну виразність. Абсолютна більшість п'ятизрубних гуцульських церков Івано-Франківщини вкрита бляхою. Романтичні споруди з мереживом ґонтового покриття зараз більше нагадують металеві ангари чи склади. Нові церкви і будинки також вкриваються бляхою. Мистецький ген примушує гуцула ту бляху химерно вирізати, клепати чи гнути, але її дуже багато і в сонячну днину гармонійний гірський пейзаж розривають неприродні сліпучі спалахи.

Великий Бичків. Церква Перенесення мощів Св. Миколи, 2005 р.

Закарпатська Гуцульщина починається у великому селищі Великий Бичків, до якого вже давно влився і Малий Бичків. Давні дерев'яні церкви тут не збереглися, але у 2003–2005 роках зроблено спробу відродити мистецтво гуцульської церкви. Греко-католицька громада вирішила збудувати на цвинтарі невелику каплицю, що врешті переросла у будову дерев'яної церкви Перенесення мощів св. Миколи Чудотворця, до того ж збудували її п'ятизрубною у гуцульському стилі.

Наступне село Луг, подібно до Великого Бичкова, також розділив після Другої світової війни кордон по Тисі. Велика мурована греко-католицька церква Св. Миколи Чудотворця, збудована 1906 року, відійшла до Румунії разом з частиною села. Тоді в Румунії опинилося кілька десятків українських закарпатських сіл. У 1947 році лужанам вдалося збудувати невелику дерев'яну церкву, яка в умовах нової радянської влади стала православною, а греко-католицького пароха села Миколу Савчука було ув'язнено.

З Луга 8 кілометрів до Косівської Поляни, де 1938 року було споруджено одну з найкращих церков ужгородського інженера й архітектора Еміліяна Еґреші. Споруда поєднує стилістику та інженерні вирішення чеського конструктивізму, а композицію об'ємів взято з дерев'яної лемківської церкви. Це єдина церква лемківського стилю, що потрапила на Гуцульщину. Високий фаховий рівень автора відчувається у вирішенні фасадів та вежі, у формі вікон та дверей, в організації внутрішнього простору.

Луг. Церква св. Трійці, 2004 р

Дорога до Косівської Поляни і саме село – натурний рай. Тут присутні всі можливі варіанти гірських пейзажів, а якщо цього мало, то з Косівської Поляни до районного центру Рахова веде дивовижний перевал з нескінченними серпантинами і величними панорамами.

За Лугом природа Рахівщини розгортається на повну силу і велич. Ніщо не нагадує камерність долини Ужа або мрійливу оповідність Міжгірщини. Просто біля дороги дикі стрімкі хребти рвуться догори майже вертикальними схилами разом із струнами смерек. Далеко в ущелині піниться Тиса. За кожним поворотом чатує новий несподіваний краєвид. Це гуцульський край. Тут все суворе, але правдиве, можливо, бідне, але гарне і горде. На головній дорозі уздовж Тиси з'являється село Ділове, утворене об'єднанням сіл Требушани і Білий Потік. Зупинившись біля прикордонної застави і пройшовши 30 метрів бічною вуличкою, потрапляємо до дерев'яної церкви.

Перша згадка про храм Різдва Пресвятої Богородиці належить до 1750 року. Цю дату не спростовує і запис у єпископських документах 1801 року: «Требушани мають церкву дерев'яну, деякими роками давніше від ерара (від держави) создану содійствієм вірників». Побутує також версія про давніше походження церкви. Леґенда розповідає, що дуже давно в урочищі Малий Подерей стояла каплиця. Під час бурі у каплицю влучила блискавка, і дзвін покотився вниз. Там, де він зупинився, збудували із смерекових брусів теперішню церкву. Дерево заготовлювали в лютому, поки воно не набрало води. Кору знімали навесні і дерево не звозили на місце спорудження, поки не висохло. Так досягалася тривкість деревини.

Друга дерев'яна церква – св. Петра і Павла, збудована в Білому Потоці на 110 років пізніше за церкву в Требушанах, повторює і в пропорціях, і в художніх елементах старшу церкву. Базилічний об'єм вкрито двосхилим дахом, низьку башту завершено чотирисхилим шатром з кулястою главкою, схили дахів на головному фасаді утворюють трикутний фронтон, а нижче – ґанок на чотирьох стовпчиках. Після перекриття бляхою церква втратила деякі художні елементи, засклена галерея закрила різьблені стовпчики.

За Діловим традиційно зупиняються біля символічного знаку, що позначає центр Європи. Поруч добре збудовані з дерева ресторани-колиби, а в них – смачні народні страви. Подорож до міста Рахова просто казкова. Місто розташоване на обох берегах Тиси серед велетенських гір. Природа – головна принада цього поселення, що має також шість мурованих церков та кілька каплиць. Вище Рахова зливаються Біла і Чорна Тиси. Долини обох річок – це ексклюзивні природні утворення, створені для споглядання і милування. У долині Білої Тиси не лишилося жодної дерев'яної церковної пам'ятки, хоча села Богдан і Луги прикрашають гарні муровані храми.

Дорога вверх по течії Чорної Тиси прямує мальовничою долиною через села Білин, Кваси до великого гуцульського центру Ясіня. У верхів'ї Тиси домінував стиль особливих гуцульських базилік. Така церква має видовжену головну частину з бічними притворами, найчастіше п'ятигранний вівтарний зруб з круглим віконцем на східній стіні, низьку башту, вкриту чотирисхилим шатром з кулястою главкою, трапецієподібний фронтон на головному фасаді, два стовпи, що підтримують піддашшя обабіч входу. Кількість подібних церков зменшується швидкими темпами.

Проминувши Білин, першу зупинку робимо в селі Кваси, де церква Різдва Пресвятої Богородиці була споруджена 1860 року в стилі гуцульської базиліки і радикально перебудована 1931. Лише головний фасад та шатрове завершення вежі нагадують про колишню споруду. Біля церкви стоїть каркасна одноярусна дерев'яна дзвіниця ХІХ сторіччя, вкрита чотирисхилим шатровим дахом. На старому цвинтарі та на цвинтарі біля церкви збереглося багато цікавих кам’яних та металевих надгробків.

За Квасами – велике поселення Ясіня. Широка долина оточена найвищими українськими горами. На заході – величезний масив Свидовецького хребта з домінуючою вершиною Близниця та полониною Драгобрат, де процвітає лижний спорт. На південний схід простягається гігант­ський Чорногірський масив, увінчаний пірамідами Говерли і Петроса. Із селища видно всі найвищі гори Українських Карпат – вони перші вкриваються снігом восени і часом аж до літа зберігають рештки білого вбрання.

Ясіня. Церква Вознесіння Господнього (Струківська), 1824 р.

Селище Ясіня, засноване вихідцями з галицької Гуцульщини, згадується в документах 1505 року. Історія знаменитої, так званої «Струківської» церкви тісно пов'язана з історією заснування села. Місце, де розташована Вознесенська церква, люди вважають святим і переповідають, як кілька сотень років тому повертався додому, на галицький бік Карпат, гуцул Іван Струк з села Зеленого з отарою овець. Хороша погода і чарівна долина затримали пастуха, а коли вдарили морози, він кинувся до перевалу, але було вже пізно. Раптова зима засипала снігом дорогу. Іван Струк зрозумів, що овець провести через перевал не вдасться, і вернувся в долину. Збив сяку-таку кошару і залишив овець напризволяще в ясеновій хащі, а сам вирушив додому. Навесні Іван Струк з сином повернувся на місце, де залишив отару. Яким же було його здивування, коли він побачив усіх овець живими та ще й з приплодом. Тільки чудом можна було пояснити порятунок отари. Струк збудував на цім місці каплицю, а також хату з найбільшого ясена, пень котрого був такий широкий, що довкола нього могли сісти 12 людей, а в долині заснував село і дав йому назву Ясіня. Пізніше на місці каплиці збудували церкву і зветься вона за традицією Струківською, хоча посвячена вона як церква Вознесіння.

Церква Вознесіння є однією з найдосконаліших дерев'яних церков на всій Гуцульщині. Є якісь чари у співвідношеннях бічних та центральної частин, у гладко тесаних колодах зрубів, у ґонтових покрівлях дахів і в маленьких ліхтариках над ними. Церкву необхідно обійти довкола, щоб мати просторову уяву про неї, щоб оцінити кожну її частину. На одвірку вирізано декоративну композицію з трьох хрестів, дату спорудження – 1824 рік – та напис про те, що у 1894 році Василь Попадюк дав кошти на престіл, а Гриць Павлючок, Петро Павлючок та Юра Сплящук робили підвалини, одвірки та іншу роботу по оновленню церкви. Всередині збережено іконостас, що походить з часу спорудження церкви. На жаль, ікони грубо перемальовано. У 1994 році до західного зрубу добудували з дерева додаткове приміщення.

Ясіня. Дзвіниця

Дзвіниця Вознесенської церкви за своїми архітектурними та художніми якостями посідає місце серед найдосконаліших витворів закарпатської народної архітектури. Усі, хто писав чи говорив про ясінську дзвіницю в один голос визнавали її «найгарнішою», «найдосконалішою», «такою, що немає собі рівних у краї».

Між Ясінями і наступним селом Лазещина в урочищі Плитоватий стоїть друга закарпатська п'ятизрубна гуцульська церква, присвячена Преображенню Господньому. П'ять зрубів церкви утворені перетином двох прямокутників, що в плані мають майже рівнораменний хрест. Чотири рамена вкрито двосхилими дахами з маленькими шатровими главками. Центральний зруб переходить у восьмистінний барабан, вкритий стрімким восьмисхилим шатром. На відміну від розважливих, горизонтальних форм Струківської церкви, тут всі об'єми підпорядковані вертикалі. Усередині велике центральне приміщення перекрите шатром, бічні зруби – плоским перекриттям.

Плитоватий. Церква Преображення Господнього, 1780 р.

Недалеко від церкви дорога звертає з головної траси на північ, до села Стебний, де донедавна дерев'яна церква Жінок Мироносиць, збудована 1856 року, була найгарнішою гуцульською базилікою. До 1999 року вона єдина не була вкритою бляхою. Чарують пропорції храму. Невеликі притвори обабіч нави вишукано акцентують бічні фасади. Сповнена грації проста чотирикутна башта з вікнами-голосницями вкрита чотирисхилим шатром, увінчаним маківкою з майстерно викованим хрестом.

Лазещина. Церква Св. Петра і Павла, 1827 р.

Закінчилася наша подорож дерев'яними церквами Закарпаття, яка могла відбутися і в інших напрямках та іншій послідовності. Подорож не вичерпала всіх можливих відкриттів, усіх пам'яток і природних принад, але подарувала багату картину дерев'яного церковного будівництва і, ймовірно, пробудила інтерес до цієї найоригінальнішої спадщини народної творчості. А далі народжується повага до блискучої майстерності минулого і гордість за українську землю, багату не лише природними, а й рукотворними красотами.

Підготувала Анастасія Музиченко

  • Мапа вихідного дня
  • 23 листопада 2012
  • Пов`язані матеріали

  • «Мапа вихідного дня»: Львів Левинського

    Весна кличе нас до пізнання нового і незвіданого, до авантюрних мандрівок і ретельно запланованих подорожей. Із радістю повідомляємо нашим читачам, що відсьогодні на видавничому сайті – нова туристична рубрика «Мапа вихідного дня»! Щоп’ятниці ми будемо знайомити вас із українськими містами й містечками, вулицями й будинками, шляхами та стежками - більше чи менше відомими, але неодмінно напрочуд цікавими куточками України, які відкриватимемо разом із книжками «Граней-Т».

  • Мапа вихідного дня: Хотин та його фортеця

    Цими вихідними на Мапі вихідного дня ми шукатимемо зірку. Не звичайну п’ятикутну як на дитячих малюнках, не холодну і далеку, як на нічному небі, а кам’яну і велетенську, яка врятувала багатьом життя своєю міццю і величчю. Така зірка захована в Хотині і зветься вона Хотинська фортеця.

  • Мапа вихідного дня: Умань – не лише «Софіївка»!

    Для більшості непосидюх слово «Умань» і слово «Софіївка» – синоніми. Адже туристичні фірми, організовуючи екскурсійні поїздки «в Умань», мають на увазі лише екскурсії до прекрасного парку, розташованого на околиці міста. І навіть деякі досвідчені мандрівники дивуються, почувши про те, що можна їхати на екскурсію до Умані, але не в «Софіївку». Що ж то за Умань без «Софіївки»? Саме це ми вирішили з’ясувати й оцінити Умань без прогулянки дендрологічним парком. Тож пакуйте бутерброди і нумо в дорогу!

  • «Мапа вихідного дня»: київський Афон та його святині

    Китаєве – одне з найромантичніших і накрасивіших місць у Києві. Певне, сам Бог береже цей дивовижний куточок тиші й спокою у межах мегаполісу. Незаймана природа, стежечки навколо ставків і сім’я диких качок, які не боячись відвідувачів, живуть тут не один рік. Тут збереглись залишки городища ІX-X століть, а також укріплень і печерних келій часів Київської Русі. Багато киян і не підозрюють, що Китаєве поряд. Тож сьогодні разом із «Мапою вихідного дня» завітаємо до таємничого куточка, де над валами часів Київської Русі пливе перегук дзвонів, біля плеса глибоких ставків шепоче очерет, й непосидючий вітер гуде у верховіттях вікових дерев.

  • Мапа вихідного дня для першовідкривачів Вінниччини

    Цієї п’ятниці всіх мандрівників, які хочуть відчути себе першовідкривачам, «Мапа вихідного дня» запрошує до Вінниччини. Цей край багатий на розбиті негодою і часом дороги та надзвичайно гостинних людей, які зазвичай не підозрюють, яка цікава та розмаїта їхня земля. Церкви, палаци, замки, монастирі, костели, давні городища і млини – кожен знайде місце до душі.

  • «Мапа вихідного дня»: Полтавщина

    Цього тижня «Грані-Т» рекомендують читачам відпочити в серці України – на Полтавщині. Підготувати черговий туристичний порадник нам допомогли відомий мандрівник Дмитро Антонюк та його путівник «7 мандрівок Полтавщиною». Отже, збираємося в дорогу, попереду – Полтава.

  • Історичними шляхами навколо міста Лева. Шлях перший: від Унева до Гусятина

    Тихі затишні вулички, вимощені бруківкою, старовинна архітектура найрізноманітніших стилів, безліч крихітних кав'ярень, що ваблять ароматом свіжомеленої кави, величезна кількість історичних визначних місць, сучасні чудернацькі заклади та й просто чарівна атмосфера культурного життя міста – усе це Львів. Зазирнути за межі цього дивовижного міста та обрати маршрут для подорожі запрошує традиційна рубрика «Мапа вихідного дня». Цієї п’ятниці ми пропонуємо маршрут, який бере початок в Уневі…

  • Зустріч із Владиславом Городецьким на «Мапі вихідного дня»

    Цими вихідними гранівська «Мапа вихідного дня» запрошує всіх на київські зустрічі з Владиславом Городецьким. Цей митець залишив у спадок прийдешнім поколінням киян неабиякий творчий доробок, який і досі вражає своєї незвичайністю, казковістю та прогресивністю поглядів.

  • Нові забуті маєтки Житомирщини

    Традиційно для п’ятниці ми продовжуємо подорожувати Україною і робити хвилюючі відкриття забутих панських маєтків. Сьогодні разом із путівником «Чотири мандрівки Житомирщиною» вирушаємо до 8 сіл.

  • На «Мапі вихідного дня» місто між Бугом і Бужком

    Леся Українка називала Поділля красою України, а польський романіст Юзеф Крашевський вважав природу всього Поділля єдиним величезним пейзажним парком. Це спадає на думку і по дорозі до Меджибожа – міста, яке сто років тому вважалося значно багатшим за сусідні Проскурів, Летичів і Літин. З ним міг позмагатися хіба недалеко звідси розташований Старокостянтинів – найпівденніший із центрів Волині. То чим же багатий Меджибіж? Що й досі вражає подорожніх та чим пишаються містяни?

  • Осіння мандрівка до леґендарного Бердичева та романтичної Верхівні

    Сьогодні ми мандруємо до міста-леґенди, яке відоме всьому світу як Волинський Єрусалим – до Бердичева. Для багатьох українців це місто і досі залишається своєрідним символом містечкового єврейства. Окрім того це місто культове для французьких туристів-бальзакофілів, бо ж тут вінчався французький геній – Оноре де Бальзак. Сусіднє село Верхівня теж варте вашої уваги, оскільки тут геніальний парижанин знайшов своє останнє палке кохання.

  • На «Мапі вихідного дня» Leopolis від Наталки Сняданко

    Сьогодні ми пропонуємо подорож до Львова із найвідомішою сучасною письменницею Наталкою Сняданко. Своїми роздумами і спогадами вона ділиться з метою познайомити всіх не-львів’ян і навіть, не-українців із цим містом напередодні Євро-2012.

  • Караїмська кенаса на «Мапі вихідного дня»

    Кожне місто, кожна столиця має свої «родзинки» архітектури, поміж яких часто трапляються і сакральні споруди. Для Києва це не лише Києво-Печерська лавра, адже в центрі міста, на Ярославовому Валу, вражає споруда, яка з роками втратила свою сакральність, але не містичність.

  • На «Мапа вихідного дня» костел Святого Миколая

    Морози відступають і сонечко кличе всіх на прогулянки, мандрівки і далекі подорожі. Сьогодні «Мапа вихідного дня» запрошує вас трохи пройтись центром Києва. Ви впевнені, що вже все там бачили і нічого більше вразити не зможе? Помиляєтесь. Споруда, гострі шпилі якої видно з далеку, не може не вражати. Не важливо чи ви вже бачили її, чи були там, але кожного разу церква Святого Миколая вражає своєю величчю і химерністю.

  • Мовчазні леви Владислава Городецького на «Мапі вихідного дня»

    Сьогодні мандрівна рубрика «Граней-Т» запрошує всіх непосид до Києва, в самісіньке його серце, а саме на Європейську площу. Адже звідти, піднімаючись вулицею Грушевського, можна розгледіти бетонні сходи, колонни і левів, які зустрічають нас біля Національного художнього музею.

  • Десятка романтичних місць на «Мапі вихідного дня»

    День святого Валентина минув, але для справжніх закоханих свято триває весь рік, тому сьогодні на «Мапі вихідного дня» ми вирішили знайти найромантичніші місця, куди всі половинки можуть вирушити, аби знову і знову переживати прекрасне почуття закоханості, відчути солодку несвободу, помріяти і відчути себе важливим і особливим.

  • «Мапа вихідного дня» в краю Андрусяка

    Минулого тижня ми вирушили мандрувати навколо Києва і відвідали цікавинки Боярки, Підгірців, Білогородки та інших селищ, а сьогодні ми вирушаємо в інший бік від Києва – на територію, яка в минулому входила до Полтавської губернії – Яготинським та Згурівським районами.

  • На мапі вихідного дня околиці Києва

    Більшість киян скептично ставиться до мандрівок околицями Києва. Мовляв, що тут цікавого. Тому зовсім не дивно, що пересічний мешканець столиці, повертаючись потягом з кримського курорту, чухає потилицю, поглянувши на пагорби Київського плато: «Що це за гори? Може, я потяг переплутав і їду в Прикарпаття замість Києва?»

  • Подорож святинями Тернопілля

    Напередодні Вербної неділі «Грані-Т» запрошують помандрувати на Тернопільщину, адже саме цей край надзвичайно багатий на сакральні пам’ятки та духовні центри. Важко знайти на Тернопіллі село, де був би лише один храм: як правило їх кілька. В області є греко-католицькі, римо-католицькі, православні святині, збереглися старі синагоги, вірменські храми і святилище язичників на горі Ботиг.

  • Річка-кордон на «Мапі вихідного дня»

    Сьогодні в рубриці «Мапа аихідного дня» унікальна мандрівка, оскільки вона про річку-кордон, яка розмежовувала різні держави та ідеології, а сьогодні є межею між областями України. Збруч та його береги всіяні цікавезними пам’ятками, тож не гаймо часу і вирушаємо в дорогу.

  • Збараж і його святині на «Мапі вихідного дня»

    Минулого року ми відвідали багато міст і містечок Західної України, але на Тернопільщину з рубрикою «Мапа вихідного дня» дісталися лише на початку цього. Цей край відомий розмаїттям своїх пам’яток, він прекрасний і великий, його не вивчити за один візит. Сюди хочеться повертатися знову і знову, тому цієї п’ятниці ми спрямовуємо свої погляди в бік Тернопілля, а саме міста Збараж.

  • На «Мапі вихідного дня» променад Панською вулицею

    Майже в кожному цікавому місті є особливі вулиці, які часом перетворюється на суто туристичний об’єкт. У Києві це Хрещатик, у Ялті набережна, в Одесі Дерибасівська, в Ужгороді Корзо... Є така вулиця-символ і в Чернівцях.

  • До маєтку таємничої Анни разом із Галиною Вдовиченко

    Традиційно для п’ятниці пропонуємо мандрівникам і читачам «Граней-Т» подорож на Мапі вихідного дня. Цього разу нашим читачам компанію складе письменниця, авторка «Мишкових мишей» Галина Вдовиченко. Вона пропонує відвідати маєток таємничої Анни, що в селі Нижанковичі на Львівщині. Враженнями від своєї подорожі вона поділилась на сторінках суспільно-політичної газети «Високий замок».

  • Серед лісових скель Житомирщини

    От і знову на календарі п’ятниця, а на «Мапі вихідного дня» нові міста і містечка і цього разу Житомирщини. Адже саме тут серед лісів заховано найбезпечніше місце в Україні – бункер «Скеля», тут досі виробляють найкращий український фарфорово-фаянсовий посуд, а музей космонавтики вважається одним із найцікавіших у світі. Усі ці дивовижі включив до свого путівника «4 мандрівки Житомирщиною» відомий журналіст Дмитро Антонюк. Тож беремо чай, каву, бутерброди і нумо у мандри!

  • Прогулянки від центру вуличками Чернівців

    Минулої п’ятниці разом із «Мапою вихідного дня» ми розпочали складати маршрут центром мальовничих Чернівців. Так на нашій мапі з’явились Турецький міст і Турецька вулиця, будинок-корабель і міська ратуша. Сьогоднішня подорож передбачає багато цікавинок, які заховані на вуличках, що стікаються до центру міста, а розпочнемо прогулянку з Центральної площі.

  • Чотири польські замки та один міст Хмельниччини

    Сьогодні п’ятниця, а отже «Грані-Т» знову запрошують всіх непосидюх у мандри. Цього разу на «Мапі вихідного дня» унікальна Кам’янець-Подільська область. Саме так до 1954 року звалась відома нині Хмельниччина. Область географічно поділена навпіл: на півночі – Волинь, на півдні – Поділля. Кордон між ними проходить орієнтовно посередині. Відповідно і ландшафти суттєво міняються. Але нас найбільше цікавлять не ландшафти, а польські замки та резиденції, які включив до свого путівника «155 польських замків і резиденцій в Україні» відомий журналіст і мандрівник Дмитро Антонюк.

  • Не-офіс-тур шляхами навколо Львова

    Вир сучасного життя закручує нас, пропихає через насправді вузьку горловину наших можливостей, заблоковує наші емоції, почуття, уміння дивуватись. Навіть для відпочинку ми вибираємо щось схоже на офіс-тур: щоб Інтернет поруч, щоб бізнес-клас, одним словом «ол інклюзив». Але у якийсь момент цього стає «досить»! От тоді варто взяти до рук путівник Ірини Магдиш «П’ять шляхів зі Львова» і вирушити на Західну Україну. Сьогодні ми пропонуємо один маршрут, який охоплює кілька міст і містечок: Куликів, Жовква, Червоноград…

  • Японська архітектура на «Мапі вихідного дня»

    Сьогодні традиційно для п’ятниці ми запрошуємо всіх у подорож Україною, але знайомитись будемо з культурою іншої країни – Японією.

  • Замки Рівненщини на «Мапі вихідного дня»

    Цими вихідними починається зима, але для справжніх мандрівників це не привід зупинятися, ховати наплічники далеко в шафу і вмощуватись на канапі. Тому ми знову закликаємо вас пакувати валізи і вирушати в дорогу.

  • Забутими панськими маєтками Житомирщини

    Раптово знайдені палац, костьол, або церква, про які нема жодних згадок в офіційних реєстрах, тішать мандрівника незмірно більше, ніж загальновідомі пам'ятки. Ніби ви копаєте город, і випадково заступом натрапляєте на скриньку з якимись старовинними документами. Можливо, вони нічого не варті, але для вас дуже цінні, бо їх знайшли саме ви. Наша п’ятнична подорож на Житомирщину майже повністю складатиметься з таких хвилюючих відкриттів. Тож озброюйтесь путівником «4 мандрівки Житомирщиною» і мерщій на пошуки нових пам’яток.

  • На «Мапі вихідного дня» Гоголівщина

    Попереду вихідні і ми знову кличемо всіх охочих мандрувати містами і містечками України. Край, в який мандруватимемо цього разу називають одним словом – Гоголівщина. Але не лише ім’я відомого письменника та Національний Сорочинський ярмарок спонукали нас вирушити на Полтавщину. Наприкінці місяця тут відбудеться фестиваль «Свято миргородської свині», який дає можливість отримати незабутнє враження, відвідавши перегони поросят і спостерігаючи за вогняним шоу. Тож перш ніж розпочнеться миргородське свинство, радимо в першу чергу познайомитись зі славетною історією Гоголівщини, її курортом, храмами та садибами.

  • На «Мапі вихідного дня» місце спокою і тиші

    Прохолодні дощі над Україною надихнули нас на створення незвичайного і трохи меланхолійного маршруту. Подорож недалека і недовга, однак вона змусить вас поринути у спогади, роздуми про вічність і швидкоплинність життя. Саме такі думки супроводжують більшість відвідувачів кладовищ. Тож, якщо ви не боїтесь зустрічі з далеким минулим, ця мандрівка для вас.

  • З «Мапою вихідного дня» до центру Чернівців

    Ми можемо заочно закохатись у якесь місто, розглядаючи альбоми чи листівки, та наше реальне враження зазвичай різниться від очікуваного. Чого ж можна чекати від найменшої з областей України, та ще й розташованої так, що сюди транзитом потрапити дуже важко? Однак Чернівці варті того, щоб побачити на власні очі «чарівний край Черемоша й Прута». Адже важко придумати щось більш мальовниче за карпатські краєвиди, букові ліси, стародавні звичаї та кухню, які неодмінно вам сподобається, і ви захочете ще не раз сюди повернутись.

  • На «Мапі вихідного дня» український центр космонавтики

    Минулої п’ятниці разом із Дмитром Антонюком і «Мапою вихідного дня» ми розпочали подорож Житомирщиною. Сьогодні ж ми пропонуємо завітати до українського центру космонавтики – Житомира. Це місто ще називають «польською столицею України», адже тут проживає найбільша діаспора поляків. Тут збереглось чимало пам’яток, пов’язаних із цим народом, які і пропонуємо відвідати під час подорожі Житомирщиною. Окрім того, Житомир відомий своїми «космічними» цікавинками: парк ім. Ю. Гагаріна з вантовим мостом, музей космонавтики та дім-музей С. Корольова обов’язкові для відвідин гостями цього дивовижного краю.

  • Три дивовижні міста на «Мапі вихідного дня»

    Сьогодні всім охочим до подорожей Україною пропонуємо разом з «Гранями-Т» прокласти ще один маршрут на «Мапі вихідного дня», який розпочинається на північному сході Львівщини, в містечку Підкамінь і завершується в Почаєві. Визначитися зі шляхами, визначними пам’ятками та містами дорогою від Львова до Тернополя допоможе путівник «5 шляхів зі Львова».

  • На «Мапі вихідного дня» край Богдана, гайдамаків і декабристів

    Для тих, хто не обрав мандрівний напрямок на вікенд, пропонуємо маршрут за путівником «Граней-Т», який охоплює чотири адміністративні райони: Черкаський, Чигиринський, Смілянський та Кам’янський. Усі ці райони об’єднує річка Тясмин. У її долині не раз розгортались доленосні події української історії. Тут була і гетьманська столиця Богдана Хмельницького, і головна фортеця Петра Дорошенка, і зародження руху гайдамаків.

  • На мапі вихідного дня Канів та «67 зупинок Черкащини»

    Сьогодні традиційна п’ятнична рубрика для любителів мандрів запрошує всіх непосидюх до Канева, що на Черкащині. Цей край багатий на об’єкти часів Київської Русі, польського періоду, яскраві приклади козацької архітектури та атракції російсько-радянської імперської епохи. Визначитись із маршрутами на мапі вихідного дня допоможе Дмитро Маленков та путівник «67 зупинок Черкащини».

  • Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир на великодній мапі вихідного дня

    Напередодні Світлого Воскресіння Хрестового «Грані-Т» пропонує завітати до Києва і освятити паски та крашанки в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі.

  • На мапі вихідного дня Західне Надросся

    Традиційно для п’ятниці «Грані-Т» кличуть усіх непосидюх у мандри. На цей раз ми пропонуємо завітати в край, у якому творилась історія Русі, та й сама назва «Русь» походить звідси. Надросся – серце східнослов’янської цивілізації, але водночас, і полігон доленосних історичних експериментів, подібних яким Європа не знала.

  • Чорний Острів на «Мапі вихідного дня»

    «Мапа вихідного дня» знову кличе у мандри, накреслюючи все нові маршрути в пошуках цікавого і несправедливо забутого. Поділля приховує багато несподіванок і про одну з них ви дізнаєтесь з п’ятничної рубрики «Граней-Т».

about/newsabout/news/2916