Відома українська дитяча письменниця Галина Малик дає своїй повісті «Вуйко Йой і Лишиня» підназву «Фентезі для найменших». Авторка заселяє світ повісті казковими персонажами, і цей світ бере витоки в народних казках і віруваннях (скажімо, вуйко Йой – добрий дух хати, домовичок, чи Лишиня, який дуже нагадує відомого цвіркуна з байок).

Водночас сюжет повісті не обмежується фольклорними мотивами, а тяжіє до європейської філософської повісті-казки, як-от «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Адже вуйко Йой із його дбайливим ставленням до рідної хатки у Карпатах та до навколишніх лісових жителів нагадує Маленького принца, який так само турбувався про свою мініатюрну планету, виполюючи баобаби, аби вони не знищили її, доглядав ніжну і вередливу троянду та раз по раз милувався заходом сонця, пересунувши стільчика. Так само і Лишиня захоплюється зоряним небом, чудовим ранком, барвистим різнотрав’ям та рятує пуголовків, переносячи їх із калюжі, що висихає, в озеро, аби вони змогли стати жабками. Вуйко Йой і Лишиня власним прикладом вчать читачів любити свою малу батьківщину, дбати про довкілля, не бути байдужими.

Однак головний герой зважується покинути улюблений ліс, коли виявляється, що його стародавню хатину (увесь його мікровсесвіт!), у якій уже давно не мешкають люди, тільки сам вуйко Йой, Лишиня та Мишеня Яке Не Хотіло Вирости Великим, мають перевезти до скансена. Тож екологічна нитка оповіді вплітається у наступну тему – збереження унікальної архітектурної пам’ятки.

Щоб добре й цікаво розповісти історію, необхідно виписати характер кожного персонажа, наділяючи його унікальними, притаманними тільки йому рисами. Для Галини Малик важливою у створенні цілісних характерів є мова персонажів. Скажімо, вуйка Йоя письменниця наділяє питомо закарпатським йойканням, яке може означати і захват, і бідкання – залежно від контексту. Мишеня Яке Не Хотіло Вирости Великим характерне тим, що говорить про себе в середньому роді, аби всі знали, що воно – всього-на-всього маленьке, а не доросла миша. А щоб зрозуміти мовлення клоуна з каруселі Рукаселя, читачам доведеться зіграти у веселу мовну гру. Адже Рукасель перекручує всі слова, мабуть, від постійного крутіння на каруселі: «І якщо я не покручуся на каруселі, я немшатиму і немшатиму, аж поки зовсім нзикну! Правда, якщо я буду дуже габато їсти, я не так вшидко немшатиму».

Окрім оригінальних мовних характеристик, деякі герої цієї історії мають і фантастичні здібності, як, наприклад, вуйко Йой, який уміє робитися невидимим. Водночас його наділено і звичайними людськими рисами: він легко впадає в гнів, коли йому щось не вдається. Однак гнів роззброює і виснажує, робить уразливим – адже у гніві вуйко Йой відразу стає видимим. Добре, що персонаж не є статично-позитивним, він динамічний і розвивається, що додає йому життєвості. «Солодко-правильний» персонаж не міг би бути таким близьким і зрозумілим дитині, а радше викликав би недовіру. Переживаючи з Йоєм його емоції, дитина може засвоювати певні поведінкові схеми, адже психологи радять не витісняти негативні емоції, але називати їх і вчитися керувати ними, опановувати свій гнів чи страх.

Не забула відома казкарка і про батьків, нагадуючи, що виховувати малих дітей треба передовсім казкою. Так само, як це робить вуйко Йой, який принагідно завжди може розповісти казку з виховним підтекстом: «Вуйко Йой, щоб ви знали, вимірював усе на світі казками. Одна довга казка – це як від його хатинки до струмочка. А одна коротка – як від струмочка до високої сосни… А один довгий зимовий вечір складався з трьох довгих і однієї короткої казки».

До слова, книжка посіла ІІ місце на Всеукраїнському конкурсі «Книга року-2007» у номінації «Дитяче свято».

А якщо з Вуйком Йоєм не захочеться прощатися, то є продовження його пригод – книжка «Вуйко Йой і Страшна Велика Кука» (2011) та «Вуйко Йой і Шкутильга».

 

Наталка Малетич
Джерело «BaraBooka. Простір української дитячої книги»

  • 18 березня 2014
about/aboutusmediaabout/aboutusmedia/3586